Codein Purple Drank Бор

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Але, ребят, у меня история такая смешная вчера случилась, вы не поверите! Я, такой наркоманчик гопник, решил себе кодеин купить, и тут завалился закладкой в районе. Ну, я быстренько забежал к своему кидале и попросил у него дозу, он, конечно, нахмурился, но все равно продал. Ну, я же крутой, меня не так просто запугать!

Короче, взял я этот кодеин и решил проверить, как он работает на меня. Взял я его через рот, чтобы по-настоящему почувствовать эффект. И, братцы, я офигел! После нескольких минут я просто оторвался от реальности и начал задвигаться в своем воображении.

Вы только представьте: я вижу себя, как мчится на велике по заброшенной дороге, вокруг все цветет и пахнет. Я так красиво кручусь на своем воображаемом велике, что просто сказка! Я чувствую себя свободным и невероятно сильным, словно настоящий герой наркотического мира.

Но вот к черту, всегда бывает факап в самый неподходящий момент! Как ни странно, шиза меня оставила, и я внезапно осознал, что нахожусь в своей совсем не волшебной квартирке с грязными стенами и замазанными окнами. Мираж развеялся, и я понял, что все это просто воображение. Но, даже несмотря на это, я не могла оторваться от моего воображаемого велосипеда.

Знаете, ребята, быть на расслабоне так классно! Когда ты катишься на воображаемом велике, ты забываешь обо всем – о проблемах, о реальности. Тебя словно носит ветер, а у тебя вокруг все красиво и светло. Я настоящий король своего воображаемого мира!

Хотя, конечно, я все равно знаю, что это только временная утечка от проблем. Кодеин — это всего лишь пластырь на рану, который помогает мне отломаться всухую от ломки. Но, ребята, я такой крутой, что даже этот пластырь мне нужен не всегда!

А еще вчера, когда я так красиво катался на своем воображаемом велике, я встретил на своем пути кидалу. Он такой наглый тип, предлагал мне какую-то новую закладку, обещал, что это еще круче кодеина. Ну, я не дурак, я знаю, что лучше не связываться с такими липовыми штуками. Не надо мне этот факап!

Я все таки решил придерживаться своего воображаемого велосипеда, он меня никогда не подводит. Только вот, что еще смешнее – когда я задвигаюсь с кодеином, я начинаю вспоминать о прошлых велосипедных покатушках. И, знаете, ребята, было однажды такое дело, я решил покататься на реальном велике после пары закладок кодеина.

И что вы думаете? Через пару минут я просто отломался всухую! Велосипед подо мной стал плавиться и исчезая, а я оказался просто на земле, разбитый и обдолбанный. Вот вам и рай на велике, и все такое. Вот это и есть настоящий факап, блядь!

Но, ребята, я не теряю надежды. Я знаю, что мой воображаемый велик всегда ждет меня. Он мой настоящий друг, мой спаситель от реальности. И хоть это и шиза, но я продолжаю верить, что однажды снова смогу прокатиться на нем и уйти от всего этого говна. Пока что, придется задвигаться дальше по этой заброшенной тропе, но я знаю, что в конце ее меня ждет мой воображаемый велосипед и расслабон.